Блог вчителя англійської та німецької мов Репчинської Ірини Володимирівни
Friday 30 October 2015
Thursday 29 October 2015
5 основних якостей успішної дитини
П'ять основних якостей успішної дитини
Щоби бути успішним у житті, ви повинні бути задоволені собою як особистістю. Оволодіння якостями, описаними у статті, допоможе вашій дитині стати успішною людиною.
Самооцінка та самоповага
Насамперед ваша дитина повинна цінувати себе як особистість. Якщо вона не знає про свою цінність, усе інше вже не має значення. Самоповага – це основа її існування. Самооцінка ж стоїть на другому місці за важливістю. Від того, як ваша дитина цінує власні здібності, буде залежати, як вона буде використовувати їх у подальшому.
Коли ваша дитина дізнається про власну цінність і цінність своїх здібностей, вона зможе розвивати такий підхід, як «можу й роблю». Вона буде відчувати себе здатною та гідною любові. Вона не буде боятись робити помилки, бо зрозуміє, що це природно, адже будь-яка важлива справа так чи інакше містить у собі певний ризик здійснення помилки, і це нормально.
Важливий нюанс: у ранньому віці дитини ви єдина опора, будівничий та охоронець її самооцінки. Коли вона подорослішає, то почне перекладати деякі з перерахованих ролей на своїх однолітків та інших дорослих.
Бажання вчитись
Без бажання та готовності до навчання життя для дитини стане щоденною боротьбою. Діти, які не бажають учитися (справа не тільки в набутті академічних знань), замикаються в собі. У них відсутні соціальні навички, притаманні одноліткам, і часто з часом такі діти стаютьвигнанцями.
Дитину, яка готова вчитись, ніколи не зупинить жодна перешкода на шляху. Вона буде сприймати ці перепони як завдання, які потребують вирішення, а не як шлагбаум, який змушує її повернути назад. Дитина буде у змозі шукати відповіді на свої запитання та знаходити їх.
Здатність любити
Успішним дітям необхідно любити та бути коханими. Це основна потреба кожної людини. Маючи любов в якості міцної основи свого життя, успішна дитина буде дивитися на зовнішній світ з надією. Вона буде нести радість у своєму серці та захоче зробити свій внесок у розвиток суспільства.
Діти, які здатні любити, оточують себе людьми, яким також притаманна ця риса. Розвиваючи в дитини здатність до цього почуття, ви даруєте їй стосунки, зігріті любов’ю протягом усього життя. Як людина з високою самооцінкою та самоповагою, вона буде шукати та притягувати людей, подібних собі.
Позитивний характер
Запорукою майбутньої успішності дитини є сформований характер з рисами, які сприятимуть появі довіри оточуючих. Виробити його вона зможе, поступово беручи на себевідповідальність і виконуючи свої зобов'язання. Робота над розвитком власного характеру додасть дитині стійкості, навчить цінності копіткої роботи та завзятості.
На шляху до успіху також дуже важливі маленькі деталі характеру й особистості дитини. Хороші манери, делікатність і чемність – це дуже важливий аспект, якого слід навчати своїх дітей. У свою чергу, залучення до спортивних ігор і змагань навчить дитину грати об'єктивно, чесно, за правилами. Прагнення допомагати іншим людям навчить її цінувати те, що вона має.
Життєстійкість (адаптивність і гнучкість)
Щодня ваша дитина зіштовхується принаймні з одним завданням, швидше навіть з кількома. Щоби стати успішною, вона повинна бути у змозі прийняти будь-який виклик і впоратися з ним. Вона також повинна вміти підніматись, оговтуючись від будь-яких можливих поразок.
Життєстійкі діти спокійно сприймають невдачі та роблять спробу домогтись успіху знову і знову. Вони більш терпимі до розчарувань, контролюють свої емоції та стримують певні порухи, а також здатні при необхідності відкладати задоволення своїх потреб. Вони охоче опановують навички вирішення проблем і прийняття рішень. Також для ефективної взаємодії з іншими людьми успішній дитині дуже потрібна гнучкість. Вона повинна вчитись мистецтва компромісу та вміти приймати певні вимоги, які ставить перед нею суспільство.
Розглянемо маленький приклад: у суботу вам необхідно відвести сина та доньку на тренування, початок занять у них в один і той же час, але спортивні школи знаходяться в різних районах міста, також і після занять вам необхідно забрати їх в однаковий час. Ви пропонуєте компроміс, який полягає в тому, щоб одну дитину привезти раніше й пізніше забрати іншу. Так ось, дитина, схильна до гнучкості в пошуку рішень, визнає такий компроміс справедливим і змириться з тим, що їй доведеться трохи почекати або початку тренування, або вас уже після нього.
Самооцінка та самоповага
Насамперед ваша дитина повинна цінувати себе як особистість. Якщо вона не знає про свою цінність, усе інше вже не має значення. Самоповага – це основа її існування. Самооцінка ж стоїть на другому місці за важливістю. Від того, як ваша дитина цінує власні здібності, буде залежати, як вона буде використовувати їх у подальшому.
Коли ваша дитина дізнається про власну цінність і цінність своїх здібностей, вона зможе розвивати такий підхід, як «можу й роблю». Вона буде відчувати себе здатною та гідною любові. Вона не буде боятись робити помилки, бо зрозуміє, що це природно, адже будь-яка важлива справа так чи інакше містить у собі певний ризик здійснення помилки, і це нормально.
Важливий нюанс: у ранньому віці дитини ви єдина опора, будівничий та охоронець її самооцінки. Коли вона подорослішає, то почне перекладати деякі з перерахованих ролей на своїх однолітків та інших дорослих.
Бажання вчитись
Без бажання та готовності до навчання життя для дитини стане щоденною боротьбою. Діти, які не бажають учитися (справа не тільки в набутті академічних знань), замикаються в собі. У них відсутні соціальні навички, притаманні одноліткам, і часто з часом такі діти стаютьвигнанцями.
Дитину, яка готова вчитись, ніколи не зупинить жодна перешкода на шляху. Вона буде сприймати ці перепони як завдання, які потребують вирішення, а не як шлагбаум, який змушує її повернути назад. Дитина буде у змозі шукати відповіді на свої запитання та знаходити їх.
Здатність любити
Успішним дітям необхідно любити та бути коханими. Це основна потреба кожної людини. Маючи любов в якості міцної основи свого життя, успішна дитина буде дивитися на зовнішній світ з надією. Вона буде нести радість у своєму серці та захоче зробити свій внесок у розвиток суспільства.
Діти, які здатні любити, оточують себе людьми, яким також притаманна ця риса. Розвиваючи в дитини здатність до цього почуття, ви даруєте їй стосунки, зігріті любов’ю протягом усього життя. Як людина з високою самооцінкою та самоповагою, вона буде шукати та притягувати людей, подібних собі.
Позитивний характер
Запорукою майбутньої успішності дитини є сформований характер з рисами, які сприятимуть появі довіри оточуючих. Виробити його вона зможе, поступово беручи на себевідповідальність і виконуючи свої зобов'язання. Робота над розвитком власного характеру додасть дитині стійкості, навчить цінності копіткої роботи та завзятості.
На шляху до успіху також дуже важливі маленькі деталі характеру й особистості дитини. Хороші манери, делікатність і чемність – це дуже важливий аспект, якого слід навчати своїх дітей. У свою чергу, залучення до спортивних ігор і змагань навчить дитину грати об'єктивно, чесно, за правилами. Прагнення допомагати іншим людям навчить її цінувати те, що вона має.
Життєстійкість (адаптивність і гнучкість)
Щодня ваша дитина зіштовхується принаймні з одним завданням, швидше навіть з кількома. Щоби стати успішною, вона повинна бути у змозі прийняти будь-який виклик і впоратися з ним. Вона також повинна вміти підніматись, оговтуючись від будь-яких можливих поразок.
Життєстійкі діти спокійно сприймають невдачі та роблять спробу домогтись успіху знову і знову. Вони більш терпимі до розчарувань, контролюють свої емоції та стримують певні порухи, а також здатні при необхідності відкладати задоволення своїх потреб. Вони охоче опановують навички вирішення проблем і прийняття рішень. Також для ефективної взаємодії з іншими людьми успішній дитині дуже потрібна гнучкість. Вона повинна вчитись мистецтва компромісу та вміти приймати певні вимоги, які ставить перед нею суспільство.
Розглянемо маленький приклад: у суботу вам необхідно відвести сина та доньку на тренування, початок занять у них в один і той же час, але спортивні школи знаходяться в різних районах міста, також і після занять вам необхідно забрати їх в однаковий час. Ви пропонуєте компроміс, який полягає в тому, щоб одну дитину привезти раніше й пізніше забрати іншу. Так ось, дитина, схильна до гнучкості в пошуку рішень, визнає такий компроміс справедливим і змириться з тим, що їй доведеться трохи почекати або початку тренування, або вас уже після нього.
Wednesday 28 October 2015
Sunday 25 October 2015
Halloween
Straddling the line between fall and winter, plenty and paucity, life and death, Halloween is a time of celebration and superstition. It is thought to have originated with the ancient Celtic festival of Samhain, when people would light bonfires and wear costumes to ward off roaming ghosts. In the eighth century, Pope Gregory III designated November 1 as a time to honor all saints and martyrs; the holiday, All Saints’ Day, incorporated some of the traditions of Samhain. The evening before was known as All Hallows’ Eve and later Halloween. Over time, Halloween evolved into a secular, community-based event characterized by child-friendly activities such as trick-or-treating. In a number of countries around the world, as the days grow shorter and the nights get colder, people continue to usher in the winter season with gatherings, costumes and sweet treats.
ANCIENT ORIGINS OF HALLOWEEN
Halloween’s origins date back to the ancient Celtic festival of Samhain (pronounced sow-in). The Celts, who lived 2,000 years ago in the area that is now Ireland, the United Kingdom and northern France, celebrated their new year on November 1. This day marked the end of summer and the harvest and the beginning of the dark, cold winter, a time of year that was often associated with human death. Celts believed that on the night before the new year, the boundary between the worlds of the living and the dead became blurred. On the night of October 31 they celebrated Samhain, when it was believed that the ghosts of the dead returned to earth. In addition to causing trouble and damaging crops, Celts thought that the presence of the otherworldly spirits made it easier for the Druids, or Celtic priests, to make predictions about the future. For a people entirely dependent on the volatile natural world, these prophecies were an important source of comfort and direction during the long, dark winter.
To commemorate the event, Druids built huge sacred bonfires, where the people gathered to burn crops and animals as sacrifices to the Celtic deities. During the celebration, the Celts wore costumes, typically consisting of animal heads and skins, and attempted to tell each other’s fortunes. When the celebration was over, they re-lit their hearth fires, which they had extinguished earlier that evening, from the sacred bonfire to help protect them during the coming winter.
By 43 A.D., the Roman Empire had conquered the majority of Celtic territory. In the course of the four hundred years that they ruled the Celtic lands, two festivals of Roman origin were combined with the traditional Celtic celebration of Samhain. The first was Feralia, a day in late October when the Romans traditionally commemorated the passing of the dead. The second was a day to honor Pomona, the Roman goddess of fruit and trees. The symbol of Pomona is the apple and the incorporation of this celebration into Samhain probably explains the tradition of “bobbing” for apples that is practiced today onHalloween.
On May 13, 609 A.D., Pope Boniface IV dedicated the Pantheon in Rome in honor of all Christian martyrs, and the Catholic feast of All Martyrs Day was established in the Western church. Pope Gregory III (731–741) later expanded the festival to include all saints as well as all martyrs, and moved the observance from May 13 to November 1. By the 9th century the influence of Christianity had spread into Celtic lands, where it gradually blended with and supplanted the older Celtic rites. In 1000 A.D., the church would make November 2 All Souls’ Day, a day to honor the dead. It is widely believed today that the church was attempting to replace the Celtic festival of the dead with a related, but church-sanctioned holiday. All Souls Day was celebrated similarly to Samhain, with big bonfires, parades, and dressing up in costumes as saints, angels and devils. The All Saints Day celebration was also called All-hallows or All-hallowmas (from Middle English Alholowmesse meaning All Saints’ Day) and the night before it, the traditional night of Samhain in the Celtic religion, began to be called All-hallows Eve and, eventually, Halloween.
HALLOWEEN COMES TO AMERICA
Celebration of Halloween was extremely limited in colonial New England because of the rigid Protestant belief systems there. Halloween was much more common in Maryland and the southern colonies. As the beliefs and customs of different European ethnic groups as well as the American Indians meshed, a distinctly American version of Halloween began to emerge. The first celebrations included “play parties,” public events held to celebrate the harvest, where neighbors would share stories of the dead, tell each other’s fortunes, dance and sing. Colonial Halloween festivities also featured the telling of ghost stories and mischief-making of all kinds. By the middle of the nineteenth century, annual autumn festivities were common, but Halloween was not yet celebrated everywhere in the country.
In the second half of the nineteenth century, America was flooded with new immigrants. These new immigrants, especially the millions of Irish fleeing Ireland’s potato famine of 1846, helped to popularize the celebration of Halloween nationally. Taking from Irish and English traditions, Americans began to dress up in costumes and go house to house asking for food or money, a practice that eventually became today’s “trick-or-treat” tradition. Young women believed that on Halloween they could divine the name or appearance of their future husband by doing tricks with yarn, apple parings or mirrors.
In the late 1800s, there was a move in America to mold Halloween into a holiday more about community and neighborly get-togethers than about ghosts, pranks and witchcraft. At the turn of the century, Halloween parties for both children and adults became the most common way to celebrate the day. Parties focused on games, foods of the season and festive costumes. Parents were encouraged by newspapers and community leaders to take anything “frightening” or “grotesque” out of Halloween celebrations. Because of these efforts, Halloween lost most of its superstitious and religious overtones by the beginning of the twentieth century.
By the 1920s and 1930s, Halloween had become a secular, but community-centered holiday, with parades and town-wide parties as the featured entertainment. Despite the best efforts of many schools and communities, vandalism began to plague Halloween celebrations in many communities during this time. By the 1950s, town leaders had successfully limited vandalism and Halloween had evolved into a holiday directed mainly at the young. Due to the high numbers of young children during the fifties baby boom, parties moved from town civic centers into the classroom or home, where they could be more easily accommodated. Between 1920 and 1950, the centuries-old practice of trick-or-treating was also revived. Trick-or-treating was a relatively inexpensive way for an entire community to share the Halloween celebration. In theory, families could also prevent tricks being played on them by providing the neighborhood children with small treats. A new American tradition was born, and it has continued to grow. Today, Americans spend an estimated $6 billion annually on Halloween, making it the country’s second largest commercial holiday.
TODAY’S HALLOWEEN TRADITIONS
The American Halloween tradition of “trick-or-treating” probably dates back to the early All Souls’ Day parades in England. During the festivities, poor citizens would beg for food and families would give them pastries called “soul cakes” in return for their promise to pray for the family’s dead relatives. The distribution of soul cakes was encouraged by the church as a way to replace the ancient practice of leaving food and wine for roaming spirits. The practice, which was referred to as “going a-souling” was eventually taken up by children who would visit the houses in their neighborhood and be given ale, food, and money.
The tradition of dressing in costume for Halloween has both European and Celtic roots. Hundreds of years ago, winter was an uncertain and frightening time. Food supplies often ran low and, for the many people afraid of the dark, the short days of winter were full of constant worry. On Halloween, when it was believed that ghosts came back to the earthly world, people thought that they would encounter ghosts if they left their homes. To avoid being recognized by these ghosts, people would wear masks when they left their homes after dark so that the ghosts would mistake them for fellow spirits. On Halloween, to keep ghosts away from their houses, people would place bowls of food outside their homes to appease the ghosts and prevent them from attempting to enter.
HALLOWEEN SUPERSTITIONS
Halloween has always been a holiday filled with mystery, magic and superstition. It began as a Celtic end-of-summer festival during which people felt especially close to deceased relatives and friends. For these friendly spirits, they set places at the dinner table, left treats on doorsteps and along the side of the road and lit candles to help loved ones find their way back to the spirit world. Today’s Halloween ghosts are often depicted as more fearsome and malevolent, and our customs and superstitions are scarier too. We avoid crossing paths with black cats, afraid that they might bring us bad luck. This idea has its roots in the Middle Ages, when many people believed that witches avoided detection by turning themselves into cats. We try not to walk under ladders for the same reason. This superstition may have come from the ancient Egyptians, who believed that triangles were sacred; it also may have something to do with the fact that walking under a leaning ladder tends to be fairly unsafe. And around Halloween, especially, we try to avoid breaking mirrors, stepping on cracks in the road or spilling salt.
But what about the Halloween traditions and beliefs that today’s trick-or-treaters have forgotten all about? Many of these obsolete rituals focused on the future instead of the past and the living instead of the dead. In particular, many had to do with helping young women identify their future husbands and reassuring them that they would someday—with luck, by next Halloween—be married. In 18th-century Ireland, a matchmaking cook might bury a ring in her mashed potatoes on Halloween night, hoping to bring true love to the diner who found it. In Scotland, fortune-tellers recommended that an eligible young woman name a hazelnut for each of her suitors and then toss the nuts into the fireplace. The nut that burned to ashes rather than popping or exploding, the story went, represented the girl’s future husband. (In some versions of this legend, confusingly, the opposite was true: The nut that burned away symbolized a love that would not last.) Another tale had it that if a young woman ate a sugary concoction made out of walnuts, hazelnuts and nutmeg before bed on Halloween night she would dream about her future husband. Young women tossed apple-peels over their shoulders, hoping that the peels would fall on the floor in the shape of their future husbands’ initials; tried to learn about their futures by peering at egg yolks floating in a bowl of water; and stood in front of mirrors in darkened rooms, holding candles and looking over their shoulders for their husbands’ faces. Other rituals were more competitive. At some Halloween parties, the first guest to find a burr on a chestnut-hunt would be the first to marry; at others, the first successful apple-bobber would be the first down the aisle.
Of course, whether we’re asking for romantic advice or trying to avoid seven years of bad luck, each one of these Halloween superstitions relies on the good will of the very same “spirits” whose presence the early Celts felt so keenly.
Мотивація для вивчення англійської
Вивчення англійської мови - це важкий і тривалий процес, що вимагає терпіння, значної концентрації та твердої впевненості в успішності його завершення. Для того щоб домогтися серйозних результатів у навчанні, будь-яка людина має потребу в мотивації, адже без неї первісний ентузіазм проходить дуже швидко і процес вивчення мови перетворюється на рутину.
Тому, перш ніж приступити до освоєння мови, необхідно чітко уявляти, для чого це потрібно та які можливості можуть відкритися. Знання мови сприяє розвитку розумового потенціалу, розширенню світогляду, професійному зростанню, повазі й визнанню серед друзів і колег. До найбільш же сильних мотивуючих факторів, які спонукають людину приступити до вивчення англійської мови, можна віднести:
1. Успішне просування по кар'єрних сходах. Адже працівник, який володіє іноземною мовою, цінується набагато вище. Відповідно, шанси отримати більш високу посаду значно зростають. До того ж є можливість улаштуватись на роботу в іноземну компанію або сміливо вирушати працювати за кордон.
Володіння англійською дозволяє вести листування та переговори з іноземними партнерами, писати наукові праці, статті та публікуватися у закордонних виданнях, що також істотно підвищує кар'єрні перспективи.
2. Можливість навчатися за кордоном. Знаючи мову, можна спробувати свої сили і вступити до іноземного університету або ж пройти стажування за своєю спеціальністю за кордоном.
3. Необмежений доступ до інформації. Англійська мова - це міжнародний засіб спілкування, тому що саме нею проходить більшість міжнаціональних конференцій, форумів, семінарів, видається величезна кількість технічної та наукової літератури. За даними «Вікіпедії», більше 50 % усієї інформації, розміщеної в Інтернеті, опубліковано саме англійською, що відкриває величезні можливості з вивчення будь цікавить тематики.
4. Задоволення власних амбіцій і прагнення до саморозвитку. Успішне освоєння англійської мови - це відмінна можливість продемонструвати наполегливість у досягненні поставленої мети, а також власні інтелектуальні здібності. Вивчення будь-якої мови є й чудовою тренуванням пам'яті, що в подальшому дозволяє легше засвоювати будь-який матеріал.
5. Відсутність мовного бар'єра під час подорожей, адже англійську в якості рідної використовують понад 400 млн осіб, ще близько 1 млрд вільно нею розмовляють. Англійська мова використовується в усіх готелях світу, аеропортах, на вокзалах, у великих музеях, тому її знання автоматично вирішує численні проблеми, з якими може зіткнутись турист під час подорожі. Знання англійської призводить до стирання культурних і національних кордонів, бо людина починає відчувати себе громадянином світу й може легко вступати в контакт із представниками інших народів.
6. Наявність родичів або друзів за кордоном є чудовою мотивацією для вивчення англійської, адже це дозволяє не втрачати родинні та дружні зв'язки, а також не відчувати проблем у спілкуванні з новим членом сім'ї. Крім того, наявність у сім'ї іноземця, яки володіє англійською, сприяє вивченню культури та традицій його країни, а зробити це без знання мови практично неможливо.
7. Можливість насолоджуватися творами мистецтва в оригіналі (книги, пісні, фільми, вистави тощо), адже відомо, що при перекладі з іноземної мови перекладач інтерпретує твір по-своєму. А перегляд фільмів англійською дозволяє не тільки оцінити видовищність картини та її сюжет, а й отримати задоволення від гри акторів, яка повністю втрачається при дубляжі.
8. Допомога своїм дітям при вивченні англійської мови. Знання мови та її постійне вживання в домашніх умовах значно полегшує процес її вивчення дітьми, оскільки навчання буде проходити у природних умовах і без будь-якого примусу. У перспективі ж удасться заощадити значні фінансові кошти, які в подальшому довелось б витратити на репетиторів чикурси вивчення англійської.
Однією з найбільш сильних мотивацій для продовження вивчення мови є отримання першого результату. Адже ніщо так відмінно не мотивує, як наявність позитивного результату при виконанні якої-небудь справи. Поступово прогрес буде ставати все помітнішим, а подальше навчання буде проходити тільки в задоволення. Адже з кожним новим заняттям процес засвоєння матеріалу здійснюється швидше, а значить, і вивчення мови буде просуватись набагато ефективніше.
І головне, пам'ятати, що мотивація - це потужний психологічний інструмент, бо саме вона допомагає не припиняти рух уперед, а наполегливо просуватись до своєї мети й долати всі труднощі у вивченні англійської мови.
ЗНО
В іспитах з іноземної мови використають завдання ЗНО
Обов’язковий для всіх випускників шкіл іспит з іноземної мови у 2016 році буде проведений у формі державної підсумкової атестації. Про це під час брифінгу повідомив міністр освіти і науки Сергій Квіт.
Він також повідомив про формулу проведення державної підсумкової атестації з іноземної мови. За словами міністра, в ході іспиту будуть використані письмові завдання, що напрацьовані для зовнішнього незалежного оцінювання та додаткове завдання з аудіювання.
Сергій Квіт зазначив, що така модель проведення випускного іспиту з іноземної мови дозволить підготуватись для обов’язкового іспиту з іноземної мови у формі ЗНО в 2017 році.
Він також повідомив про формулу проведення державної підсумкової атестації з іноземної мови. За словами міністра, в ході іспиту будуть використані письмові завдання, що напрацьовані для зовнішнього незалежного оцінювання та додаткове завдання з аудіювання.
Сергій Квіт зазначив, що така модель проведення випускного іспиту з іноземної мови дозволить підготуватись для обов’язкового іспиту з іноземної мови у формі ЗНО в 2017 році.
Subscribe to:
Posts (Atom)