Опис педагогічного досвіду
Вступ
1.
Монологічне
мовлення у методиці викладання англійської мови
2.
Розвиток
діалогічного мовлення на уроках англійської мови
3.
Рольові
ігри та драматизація, їх роль у розвитку навичок говоріння
4.
Вербально-зорові
опори та їх використання для формування вмінь усного мовлення
Висновки
Сьогодні
в Україні відбуваються динамічні перетворення
в усіх сферах життя. Зростає потреба суспільства в людях, що володіють
іноземною мовою як засобом спілкування. Необхідність навчити школярів
використовувати іноземну мову як інструмент у діалозі культур різних країн
спонукає науковців-методистів і вчителів-практиків переосмислювати цілі
іншомовного навчання та акцентувати увагу на пошуках дієвих засобів їх
досягнення.
Держстандарт
і нові програми з іноземних мов для середніх загальноосвітніх навчальних
закладів України стали своєрідним відгуком на соціальне замовлення суспільства.
У цих документах закладено принципи комунікативної спрямованості навчання.
Оволодіння основами іншомовного спілкування передбачає досягнення учнями
достатнього рівня комунікативної компетенції, яку складають мовленнєві
вміння,тобто вміння в аудіюванні,говорінні, читанні, письма, а також мовні
навички (лексико-граматичні навички письма).
Науково-теоретична
база. Комунікативно
спрямоване навчання,методи та форми навчання спілкування іноземною мовою було
розроблено такими вченими-мовознавцями, як Й.І.Пасов, А.Н.Леонтьев, І.А.Зимняя,
В.Л.Скалкін, О.Д.Карпюк, Л.В.Калініна та іншими.
Здатність
до спілкування іноземною мовою передбачає формування в учнів якостей, що
роблять процес оволодіння мовою як засобом міжкультурної комунікації
ефективним. До цих якостей належить інтерес і позитивне ставлення до мови, що
вивчається, до культури народу, що розмовляє цією мовою, загальнолюдська
свідомість, самостійність у певних видах діяльності, розуміння важливості
вивчення іноземної мови. В цих умовах важливе значення надається
комунікативному навчанню, тобто підготовці учня до іншомовного спілкування в
умовах іншомовного спілкування, створеного в класі. Саме тому важливе місце
серед мовних компетенцій учня займають навички говоріння.
Отже, темою
мого дослідження є «Розвиток
навичок усного мовлення (говоріння) на уроках англійської мови».
Провідна
педагогічна ідея досвіду.
Велику увагу в своїй роботі приділяє розвитку критичного мислення учнів,
активізації пізнавальної діяльності на уроках англійської мови, використовуючи
ті методи навчання, які забезпечують ефективне засвоєння матеріалу.
Новизна досвіду полягає в тому, що в умовах розвитку
економічних,політичних та культурних зв’язків України з іншими державами постає
необхідність вільного спілкування іноземною мовою і за допомогою неї
налагодження тісної співпраці на міжнародному рівні, а також підвищення іміджу держави на
міжнародному рівні.
Актуальність такого дослідження полягає в необхідності досягти
високого рівня комунікативної компетенції в англійській мові, не знаходячись
серед її носіїв. Тому важливою задачею вчителя є створення на уроці іноземної
мови реальних і уявлюваних ситуацій спілкування, використовуючи для цього різні
прийоми роботи.
Сутність досвіду. Говоріння,
особливо в монологічній формі,викликає труднощі
в учня як у рідній, так і в іноземній мові. Воно пов’язане з вибором
того, що сказати і як сказати. Бажання взяти участь у бесіді або розповісти про
що-небудь пов’язується з тематикою усного мовлення. Учні говорять з великим
інтересом про те, що їм цікаво, чим вони захоплюються. Але важко знайти захоплюючу
тему, яка зацікавить кожного. Тому вчитель повинен використовувати такі мовні
ситуації, тренувальні вправи та вербально-зорові опори, які створюють ситуацію
успіху, дають можливість учням побачити їхній розвиток і йти далі. Саме тому метою
даного дослідження є аналіз різних видів мовлення (монологічного та
діалогічного), роль рольових ігор та вербально-зорових опор, а також створення
системи ситуативних вправ для ефективного формування й удосконалення навичок
усного мовлення.
Мета досвіду досягається шляхом реалізації
таких завдань:
·
Формування в учнів
мотивації до вивчення англійської мови.
·
Вироблення практичних
умінь і навичок говоріння в різних сферах спілкування (особистісна, публічна,
освітня).
·
Формування комунікативної
компетенції.
·
Формування мовленнєвої
культури, творчих здібностей, культури полеміки, критичного мислення,аналізу
вивченого.
·
Формування гуманістичного
світогляду, духовного світу дітей, їхніх моральних цінностей, особистісних рис.
Об'єкт
дослідження: навчально-виховний процес з англійської
мови в початковій та основній школі та визначення основних стратегічних напрямків
удосконалення цілей, змісту, методів, прийомів і засобів навчання на процес
формування знань, умінь, навичок.
Предметом
дослідження обраний практичний аспект формування навичок
говоріння через систему використання різноманітних методів та форм навчання на
уроках англійської мови.
Вид досвіду за характером новизни
– раціоналізаторський.
Методи
дослідження: вивчення та узагальнення
позитивного досвіду роботи вчителів англійської мови, навчального матеріалу
підручників з іноземних мов, спостереження, бесіди.
Практичне
значення роботи полягає у вивченні і
застосуванні на практиці різноманітних методів та форм навчання при формуванні
навичок говоріння, які надають можливість учителям англійської мови
підвищити ефективність навчального процесу і рівень знань учнів та спрямувати
навчально-виховний процес на взаєморозуміння, взаємодію, вирішення проблем,
важливих для кожного із учасників навчального процесу.
Очікуваним результатом впровадження педагогічного досвіду є високий
рівень оволодіння учнями англійською мовою як засобом спілкування; набуття
учнями навичок розмовної англійської мови та вмінь практично їх використовувати
у відповідності до ситуації спілкування.
Монологічне мовлення у методиці викладання англійської
мови
Навчання
усного мовлення (говоріння) – це складний процес, який тісно пов'язаний з
формуванням та вдосконаленням лексико-граматичних навичок, умінням
використовувати їх для розвитку непідготовленого мовлення.
В
методиці навчання іноземних мов виділяють три етапи формування монологічних
умінь. В основу кожного з них покладена якість висловлювання учнів, причому ця
якість обов’язково веде до збільшення обсягу зразків мовлення, які використовує
учень.
Завдання
першого етапу формування монологічних умінь полягає в тому, щоб навчити учнів
об’єднувати фрази в одну понад фразову єдність. Наприклад, тема «Школа»
(підтема «Класна кімната»).
Завдання:
діти, давайте опишемо з вами кабінет іноземної мови. Я почну, а ви допомагайте
мені.
T: Our English classroom is large and light.
P1: There are three windows in the classroom.
P5: There are books, pens and pencils on the pupils’
desks.
P6: The teacher’s table is brown. Etc.
На цьому етапі можна також використовувати деякі мовні
вправи на усвідомлення учнями засобів міжфразового зв’язку, характерних для
певного типу монологу. Це вправи на знаходження потрібних засобів зв’язку, їх
виписування, з’єднання за допомогою 2-4 речень. Ці вправи бажано виконувати
тоді, коли учні переходять до читання тематичних текстів.
На
другому етапі учні вчаться самостійно будувати висловлювання понад фразового
рівня, так звані мікромонологи. Навчання монологічного мовлення на цьому етапі
здійснюється за допомогою різних опор: зображальних, вербальних, комбінованих.
При цьому мовлення учнів не детермінується, а лише спрямовується та мотивується
комунікативним завданням.
Наприклад,
тема «Погода».
Завдання:
Our English pen-friend is going to visit
us next year. Now you’re talking to your pen-friend on the
telephone. Invite him/ her to Ukraine. Describe Ukrainian weather in one of the
seasons. Use the substitution table given below.
It’s … .
The sun … every day.
The sky is … .
Sometimes it rains (snows).
A … wind blows.
У
багатьох випадках, зокрема при оволодінні монологом-описом, доцільно
використовувати змішані вертикально-зображальні опори, наприклад, план квартири
з назвами кімнат, план школи з позначенням кабінетів тощо.
Головне
завдання третього етапу – навчити учнів створювати монологічні висловлювання
текстового рівня різних типів мовлення в такому обсязі, який передбачено
програмою для даного класу. Цей етап характеризується розвитком умінь виражати
своє особисте ставлення до фактів чи подій, про які висловлюється учень;
формулювати критичну оцінку і доводити правильність будь-якого факту; включати
до свого мовлення елементи розмірковування, аргументації. Одночасно повинно
відбуватися збільшення обсягу висловлювання. Учні повинні заздалегідь засвоїти
ряд словосполучень і штампів, характерних для монологічного мовлення.
На
цьому етапі вправи містять комунікативне завдання вчителя та висловлювання
учня.
Наприклад,
тема «Одяг».
Завдання:
A new school uniform is being worked out
in Ukraine. Schoolchildren’s opinion is wanted. Describe a school
uniform you would like to wear.
Очікуване висловлювання
–монолог-опис.
Отже,
навчання монологічного мовлення є послідовною роботою з формування в учнів
вміння будувати зв’язне висловлювання англійською мовою.
Розвиток навичок діалогічного мовлення на уроках
англійської мови
Сучасне
комунікативно орієнтоване викладання мов продовжує звертати увагу на підготовку
учнів до використання мови в реальних життєвих ситуаціях з допомогою створення
на уроках англійської мови якнайбільшої кількості реальних ситуацій
спілкування, тобто діалогів, і заохочення учнів до участі в них.
Для
того, щоб успішно вивчити мову, учні повинні брати активну участь у навчальному
процесі. Їх необхідно заохочувати ставити численні запитання: загальні,
альтернативні,спеціальні та розділові. Але вміння правильно формулювати питання
або відповісти на нього – це ще не діалогічне мовлення. Постановка питань – це
перший ступінь у навчанні діалогічного мовлення. Діалог – це мовленнєва
взаємодія в межах заданої ситуації, уміння реагувати на репліки співрозмовника,
стимулювати його до продовження розмови.
Серед
реплік, які висловлюються учнями, можуть бути репліки-реакції і
репліки-спонукання. Наприклад:
Agreement
·
Yes,
of course
·
Naturally
·
It
goes without saying
·
Surely
·
Exactly
Disagreement
·
No,
it is not
·
I
do not agree
·
On
the contrary
·
No,
I don’t
·
No,
I can’t
·
Nothing
of the kind
Uncertainty
·
I
am not sure …
·
As
far as I know
·
If
I am not mistaken …
·
Maybe
·
It
seems to me … та інші.
Але
є й такі, що спонукають до продовження розмови:
Expressing surprise:
·
Really?
– Why?
·
How
can you …?
·
What?
Suggesting:
·
What
about …?
·
How
about …?
·
It’s
high time … .
Під
час діалогічного мовлення учні повинні вміти брати участь у бесіді й дискусії,
поєднуючи обмін репліками з розгорнутими повідомленнями. Репліки
співрозмовників повинні містити власну оцінку обговорюваних фактів і явищ,
розгорнуту аргументацію.
Навчання
діалогічного мовлення слід починати з нижченаведених вправ:
1.
T. John, read the text, please.
J. Shall I translate the text?
2. T.
Write down your homework. Do exercise 3 and 4.
P. Excuse me. Repeat the homework,
please.
3. A.
How are you?
B. Fine, thank you.
Відтворіть
діалоги:
№1
T.
Good morning.
P.
…
T.
Open your books at page 19. John, read the dialogues, please.
P.
…
T.
Yes, translate them, please.
№2
T.
John, read the text, please.
J.
…
T.
Yes, please … . That will do. Please, repeat the words “this, that, these,
those”.
J.
…
T.
Yes, it’s all right now.
№3
T.
Pete, go to the blackboard.
P.
…
T.
Write the sentence “John is going to visit them”.
Отже,
у діалозі відпрацьовуються як вміння та навички реагування на репліки
співрозмовника,так і стимулювання його для продовження розмови. Процес навчання
планується так, щоб на кінець навчального курсу учні вміли вести бесіду
відповідно до навчальної ситуації. Вони повинні спонтанно реагувати на зміни
мовної поведінки співрозмовника й висловлювати своє ставлення до предмета
обговорення в межах програми.
Рольові ігри та драматизація, їх роль у розвитку навичок
говоріння
В
основі концепції рольової гри лежить звернення до учня з проханням представити
себе чи когось іншого в конкретній ситуації, потім гравцям пропонують
поводитися відповідно до того, що б вони очікували від цієї людини. У
результаті кожен гравець виступає як частина соціального оточення інших і
демонструє шаблон, у рамках якого вони можуть спробувати свою власну поведінку.
Сама назва «рольові ігри» свідчить про те, що в ній учні отримують певну роль,
яку вони повинні зіграти.
Для
учнів гра – це шлях до пізнання. Граючись, учні без особливих зусиль, із
задоволенням включаються у процес навчання. Учитель виступає в іншій ролі: він
або ведучий, або суддя, або учасник гри. З радістю грають учні будь-якого віку,
особливо якщо гра набуває форми змагання, що потребує кмітливості, швидкої
реакції, знання предмета.
Найтиповішим
варіантом рольової гри є інтерв’ю. Використовуючи спеціальні картки, можна вивчити різні
варіанти початку та закінчення інтерв’ю:
·
I am a reporter (a correspondent).
·
May I ask you …?
·
I’d like to ask you some questions about … .
·
I wish you … .
·
It was interesting talking to you.
Основну частину інтерв’ю можна пов’язати з вивченою темою або з
вивченою граматичною структурою; у структуру діалогу можна ввести питання
одного або різних типів. При цьому вчитель звертає увагу на те, як учні зіграли
свої ролі, постійно заохочувати їх до творчості, винахідливості. На різних
етапах вивчення англійської мови змінюється тема запитань, їх характер та
кількість, але основна схема рольової гри буде така сама.
Після
складання різних алгоритмів спілкування під час рольових ігор учням можна
запропонувати створити їхній власний варіант згідно із зазначеною ситуацією.
Можна дати початок діалогу, який потрібно закінчити і розіграти в якійсь певній
ситуації. Наприклад, ситуація «Переїзд до нового міста»:
-
Know what? My father’s got a new job. We are going to
live in New York.
-
In New York? Really? Have you ever lived in a big
city? …
Учні повинні за власною ініціативою продовжити цю розмову,
беручи до уваги реальні умови спілкування.
Отже,
рольові ігри займають важливе місце у методиці навчання усного мовлення. Вони є
тими ситуативними мовленнєвими вправами, під час яких учні використовують
вивчені лексико-граматичні структури, а також розширюють свою уяву та творчі
здібності.
Вербально-зорові опори та їх використання для формування
вмінь усного мовлення
Працюючи
над розвитком усного мовлення учнів, варто застосовувати різні опорні малюнки,
схеми, алгоритми, мікротексти, пред’явлені візуально або у вигляді звукозапису.
Ці опори необхідні для розвитку того, хто говорить, самостійності
висловлювання. Важливо, щоб підказка дозволяла керувати висловлюванням, але
поступово зникала б з розвитком вміння на останній його стадії.
Слід
зазначити, що опори повинні містити стислу підказку, яка є лише інформацією для
роздумів, а наповнення висловлювання залежить від рівня навченості учнів.
Наприклад, вивчаючи тему «Книжки та письменники» (8 клас), можна використати
таку схему для побудови учнями діалогу:
|
|
Pupil A
Pupil B
|
|
|
|
|
|
 |
|
|
Така
схема допомагає учням побудувати висловлювання і активізувати граматичний
матеріал (непряма мова). Дуже часто учні самі беруть участь у створенні опор,
так звані “mind
maps”
(додаток 2).
Важливими
вербально-зоровими опорами є також фільми, серії малюнків, ілюстрації, таблиці,
схеми. Вони дозволяють акцентувати увагу учнів на головному в матеріалі, який
вивчається, підводять їх до переосмислення закономірностей, але не дають
готових висновків, вимагають від учнів певної розумової активності, розвивають абстрактне
мислення.
Висновок
Отже,
важливою умовою для формування іншомовних комунікативних умінь має бути
розвиток навичок спілкування як монологічного, так і діалогічного на уроках
англійської мови. При цьому важливим є правильно добирати вправи, які відповідають
навчальному рівню та індивідуальним особливостям учнів. Навчання монологічного
мовлення передбачає уміння робити короткі повідомлення, логічно і послідовно
висловлюватися за темою відповідно до навчальної ситуації. Учні повинні
поступово переходити від вживання фраз-кліше до вміння аргументувати і
розвивати свою думку. Навчання діалогічного мовлення дає можливість вчити учнів
правильно реагувати на ту чи іншу мовну ситуацію. При цьому важливу роль
відіграють різноманітні рольові ігри та драматизації. Виконуючи їх, учні
набувають досвіду спілкування і мають можливість активувати і поповнювати
словниковий запас. При цьому вчитель повинен створювати різноманітні ситуації
для спілкування і підбирати необхідні вербально-зорові опори для ефективного навчання
англійської мови. Вони дозволяють забезпечити достатньо міцні навички
говоріння, на які можна спиратися в роботі над удосконаленням мовленнєвих
умінь, а також будувати монологічне та діалогічне мовлення.
На
уроках англійської мови слід навчати учнів спілкуватися в типових ситуаціях
навчально-трудової, побутової та культурної сфер спілкування, а досягнення цієї
мети можливе лише через створення життєвих ситуацій у класі.
No comments:
Post a Comment